Цей документ виражає позицію Російської Православної Церкви щодо екуменізму. Православна Церква бере участь в екуменічному русі з чітким самоусвідомленням, що саме вона є істинною Церквою Христовою. В ній зберігається повнота благодатного життя і духовного досвіду і вона ніколи не була втрачена. Справжня єдність можлива лише у лоні Єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви.

Православні наголошують на тому, що головною екуменічною проблемою є розкол, а не відновлення єдності, оскільки Церква є єдиною, а існування різних християнських конфесій пояснюється їх відлученням від єдності з повнотою Церковною, яку зберігає Православна Церква. Шляхом до єдності є шлях покаяння, навернення та відновлення.

У документі «Про відносини з інослав’ям» не стверджується повна відсутність благодаті у християн інших конфесій. Офіційна позиція РПЦ щодо неправославних християн є певною мірою середнім шляхом між крайніми позиціями повної відсутності благодаті поза православ’ям з одного боку і наявності часткової благодаті у православ’ї з іншого. РПЦ визнає неправославних вірян християнами, яким доступна благодать Христова, але не в такій самій повноті, що для православних.

Єдність Церкви є перш за все єдністю у таїнствах, зокрема у Євхаристії як головному таїнстві, в якому сповнюються всі інші. Євхаристійна еклезіологія є відправною точкою для екуменічних зусиль Православної Церкви. Церква насправді існує там, де звершується Євхаристія. А спільне сопричастя має бути кінцевою метою усіх починань у справі єдності, і аж ніяк не засобом. Для повного сопричастя необхідна перш за все спільність у вірі та духовному досвіді, єдність в основних принципах церковного устрою та єдність щодо Священного Передання.

Православна Церква має специфічне бачення екуменізму, яке можна назвати «екуменізм у часі». На відміну, від «екуменізму в просторі» (що характеризує сучасні екуменічні зусилля, націлені на досягнення згоди між існуючими деномінаціями), метою «екуменізму в часі» є динамічне відновлення незмінної суті апостольської традиції та Передання, що є спільним для всіх християн. Православна Церква вважає себе носієм і свідком традиції Ранньої нерозділеної Церкви, з якої беруть свій початок усі деномінації.

Цінність міжхристиянських організацій розглядається з тієї позиції наскільки вони готові слухати і сприймати свідчення істини. Головним шляхом свідчення інослав’я є богословські діалоги. До того ж не розглядаються будь-які догматичні поступки та компроміси.

Погоджуючись у непорушності змісту церковних формул віри, православна як і католицька церкви також наголошують на історичному контексті віросповідних формулювань, які можуть співіснувати з різними формулюваннями.

Основні принципи, виражені в офіційному документі РПЦ, відображають структуру та вибір тем богословських діалогів православ’я з інослав’ям. Співбесіди між православними та лютеранами як на локальному, так і на світовому рівнях, дали можливість дійти згоди в двох положеннях: обидві Церкви визнають Апостольське Передання, основою якого є сам Ісус Христос, незмінним фундаментом віри і життя Церкви та авторитет Вселенських Соборів.

Найпроблемнішим та найдискусійнішим питанням католицько-православних стосунків є проблема влади в Церкві і зокрема авторитету папи. Протягом століть ці Церкви існували в доволі відмінних одна від одної історичних умовах, що було однією з причин розвитку різних еклезіологій цих Церков і різного розуміння примату. Ці різні погляди документ з Равени пропонує вирішувати у світлі регіональних приматів, згідно з досвідом першого тисячоліття.

Православна Церква диференційовано підходить до інших віровизнань. Підтвердженням цьому є різна практика прийому в Церкву (через хрещення, миропомазання, покаяння) залежно від ступеня збереження віри і Церковного устрою та норм духовного християнського життя відповідно до віровчення Православної Церкви. Визнаються окремі таїнства (хрещення і священство) у деяких інших християнських конфесіях. Такий підхід характерний також для діалогів РПЦ з Євангельською Церквою Німеччини. ЄЦН визнає Російську Православну Церкву Церквою Ісуса Христа, а РПЦ вважає християн Євангельської Церкви членами Тіла Христового, які не зовсім позбавлені благодаті, а лише її повноти. Було також досягнено спільного визнання хрещення між ЄЦН та РПЦ.

За матеріалами лекції Аліції Хрін

Фото: засідання комісії Міжсоборної присутності Російської Православної Церкви з питань ставлення до інослав"я.

Повний текст документа Ви можете завантажити тут

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...