Мабуть, кожна людина переживає період особливої розгубленості, що межує з розпачем і зневірою. В такий момент загострено відчуваєш власне безсилля, здається, що на твоєму житті вже давно поставлена крапка, а перетворити її на кому, чи то пак тире, вже не в твоїй компетенції. Тоді починаєш просити допомоги в інших. У дуже крайніх випадках ці прохання переростають у вимоги, інколи навіть з допомогою гримання кулаком по столу. А коли ті небайдужі і найближчі намагаються допомогти, підтримати, розрадити, то часто щось всередині починає бунтувати: «Не така ця допомога. Неповна. Недієва. Невчасна. І взагалі це ті люди винні, що в мене зараз проблеми – в них же чомусь все добре». Це насправді найлегше перекласти відповідальність за власні невдачі зі своїх на чужі плечі.

Останнім часом дуже часто думаю про це, і мені чомусь постійно виринають в пам’яті дві події. Близько тижня тому дізналася з одного телевізійного сюжету, що парафіянка Гарнізонного храму свв. ап. Петра і Павла віддала на розвиток української армії половину власної пенсії. Ще раніше (імовірно на початку грудня минулого року) сім’я івано-франківських пенсіонерів пожертвувала на Євромайдан 10 тис. грн., відкладених на чорний день. Я дуже сумніваюся, що ці люди могли коли-небудь гримати кулаком по столу і вимагати підвищення соціальних виплат чи додаткових пільг, або зрештою таким чином просто привертати до себе увагу. Зазвичай з набутками розлучаються найлегше ті, хто їх прагне найменше. Це якраз той випадок, коли «легше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому ввійти в Царство Боже» (Мк 10,25) або коли убогі віддають все, що мають, з огляду на цінність того, кому те набуте призначене, а не тому, що мають надміру (Лк 21,1-4).

Як на мене, допомагати іншим, коли в тебе самого в житті не все до ладу – прояв найвищого героїзму. І, звичайно, колосальної роботи над собою. Звісно, ніхто не змушує відразу починати цю роботу з повторення такого досвіду абсолютного жертвування. Важливо в момент, коли тобі погано, пам’ятати про інших людей. Тут бажано не перескочити в ще одну крайність, коли майже по-фарисейськи тішишся, що залишились ще люди, котрим навіть гірше, ніж тобі. Чужа біда має бути не для особистої розради, а для того, щоб ми рухались в напрямку її подолання. Напевно, лише таким чином можна по-справжньому уникнути того маніакального зосередження на власних труднощах, натомість відчувши внутрішню потребу допомагати іншим. Тоді і друг ніколи не буде здаватись ворогом.

Блог Олени Гриньків

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...