Блог Ніни Поліщук

Ніна Поліщук - студентка Магістерської програми екуменічних наук Інституту екуменічних студій та ЛНУ ім. Івана Франка.

Діяльність - живу і радію цьому;

освіта - природня (вчуся у природи, у її явищах, проявах, як живих, так і мертвих);

хобі - спостереження;

життєве кредо - "і це мине..."

Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівновазі. Навчитися не зважати на дрібниці повсякденності, але бачити прекрасне у буденному, розглядати його як коштовний камінь, що схований у запиленому уламку скелі. Коли руки опускаються, а усмішка сповзає з лиця, як слимак від посухи, знаходити силу і відраду у молитві, у природі, що й залишається, й завжди існувала тільки тому, щоби людина бачила прекрасне, вчилася прекрасному, надихалася життям і розуміла, що існування починається не тільки з неї самої. Існування було, є і буде й до, й після нас, але в цьому не трагедія, а лише стимул до творення, до життя.

Ну от, ти знову на своїй ненависній роботі. Повітря наелектризоване цілодобовим диханням моніторів так, що аж твої ніздрі пускають електричні заряди. Голови-сомнамбули кволо повертаються у твій бік, на цих табло проявляються риси вітання до тебе, вони так само кволо відвертаються.

Десятки пальців мляво вистукують свою щоденну і цілодобову сонату. Ні, вона не жаліслива, не про кохання і навіть не про зраду, інколи вона комічна, інколи фейкова, інколи сенсаційна, та вона завжди безсенсовна, оскільки нікому не приносить жодних емоцій, порухів серця тощо. Усі звикли.

Так-от ти увійшов у це королівство, що його «королі» віддалено нагадують язикатих саламандр Карла Чапека. Займаєш свій пост і починається щоденна рутина, яка проте приносить хоч якісь гроші, щоб підтримувати це твоє нікчемне саламандрове животіння. Словом, ти журналіст (сюди вписуємо будь-яку професію і фантазуймо у цьому ключі), який не любить свою роботу, ти звичайний рядовий, що поступив на строкову службу не з великої любові до батьківщини, а задля грошей-грошей-грошей. Ти – шуруп, у великому годинниковому механізмі, тому ти тут нічого не змінюєш, бо не рухаєшся, тебе легко замінити. І найтрагічніше для тебе те, що ти чудово це все усвідомлюєш і кожного ранку з цією думкою прямуєш до острову саламандр toearnmoney, honey! Як писав у «Мовчанні доктора Мурке» Генріх Бель: «Мурке був надто молодий і мав себе за надто інтелігентного, щоб любити слово «ненависть».  А ти до того ж не наважишся не любити слово «брехня самому собі». Тому, маючи образок з яким рідна мати молилася за тебе десь там далеко, де кажуть, що відпускають усі гріхи, ти вирізаєш з ефіру, текстів, сюжетів слово «Бог», якщо, звичайно, тебе попросять, бо самому прийняти рішення тобі не стане духу. От тобі і оксиморон: безхребетність простих хордових.

Символи держави – герб, гімн. Національні символи України, до прикладу – калина, віночок з квітів тощо. Символи християнської віри – Трійця, Єдина, Свята, Соборна та Апостольська Церква, хрещення… А символи життя? – Вода, сонце, вічний двигун чи символ нескінченності, маленька дитина. Чи можна ці «архе» визначити настільки точно? Особливо, коли життя таке неоднозначне у своїх проявах та плинності. Особливо, коли це стосується символів МОГО/ТВОГО/ЇХНЬОГО життя…

Вимушена ввічливість в трамваї, коли хлопець поступився місцем старшій жінці чи молодшій дівчині. «Потрібна» та економічно вигідна усмішка продавчині в «нецентральному» магазині. Позбавлена будь-яких справжніх емоцій розмова по телефону двох незнайомих людей – наприклад, оператора служби таксі та замовника. Проте найбільшим злом з усіх «зол» є такі штучні, ледь не каторжно вимушені розмови і ставлення близьких людей, кращих (чи тепер вже не кращих?) друзів, чоловіка та дружини тощо. Ми, здається, втратили здібність бути щирими, по-справжньому щирими, за власним бажанням.

Фальш. Озирнись довкола. Що ти бачиш? Кого ти чуєш?

Ти виходиш з дому, йдеш по вулиці, розмірено і спокійно, швидко й нервово – не важливо. Ти просто йдеш, у своїх чи чужих думках, з метою чи без, просто так – не важливо. Зустрічаєш людей, можливо, а можливо – не людей. Зазирни одному з них в очі. Що там? У незнайомця – розгубленість, закритість. Ти його не розумієш, ти його не знаєш. У безпритульного – відчай, розчарування чи, навіть, презирство, відчайдушно показова зверхність. У заможного – гроші. У залежного – пошук. У мажорного – думка інших. У голови, що мигцем зиркає з газетного чи сигаретного кіоску – байдужість і благання «залишіть  мене в спокої». У студента – …

А що в твоїх очах?

lorem

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...