«Цього дня, а, можливо, завтрашнього, пару десятків років тому народився і ріс білявий хлопчик на радість Небесам, а особливо рідним! Коли чудо виросло (волосся трошки потемніло), цей хлопчик став таким собі засранцем, але з відкритим серцем і доброю душею!  Він ходив до школи, гарно вчився, а, може, і не дуже, або взагалі не вчився, але оцінки мав хороші, бо всім подобалися  розмальовані парти. Усім, окрім директора.  Інколи прогулював уроки з друзями, які його і досі зовуть Михасем (або просто Огоновський)). І розказують, що він і 3 роки художньої школи прогуляв, де його так і не навчили малювати, тому подався аж до м. Стрий у Вище художнє училище. Після закінчення якого випадково отримав червоний диплом (подейкують, що саме там він відсидів 4 роки, знайшов себе та “інших”). Після чого вступив в Українську академію друкарства на кафедру графіки та дизайну друкованої продукції. І його студентські роки минали супервесело по-творчому з трагедіями і комедіями.. і минають))

Михайло Огоновський вельми багатогранний молодик, тому і роботи його різні.  І цю голу правду зрозумів кожен, хто бачив його картини, або просто відвідав його сайт (http://mysternia.com/). Одні роботи кумедні, які легко піднімають настрій, інші бадьорять і заряджають кольором та оптимізмом, а є і такі, що змушують міркувати про життя та важливість особистого здоров’я…

Цей художник робить багато добра і надихає багатьох людей на щось хороше, хоч сам цього і не розуміє до кінця… А ще він береться за всяку фігню, пов’язану з театром ХЛІБ (хороші люди іноді бувають), різними громадськими організаціями, про решту й  розповідати гріх…!)))».

Так пише про себе художник Михайло Огоновський, вважаючи, що все, що він робить, - це мистецтво. Поспілкувавшись з хлопцем, ділюсь з вами секретами його творчого потенціалу, міркую про «життя та важливість його особистого здоров’я» і запевняю: він егоїст, але таки любить людей.

Коли ти помітив у собі порив до мистецтва?

- У мене навіть вибору не було, якщо чесно. Я з дитинства малював, ще навіть коли не ходив до школи. Як казав Пікассо, кожна дитина насправді художник, а завдання художника – залишитися дитиною.

Я знаю інше, знаю, що кожна дитина народжується генієм. Те, чи вона ним залишиться, залежить від того, як батьки соціалізують дитину. Якщо дитина не буде витрачати енергії на зовнішнє – вона вивчатиме себе і стане генієм.

- Тобто, всі генії повинні бути соціопатами?

Ні, просто вони повинні залишитися собою і не піддаватися зовнішньому впливу. 

Що ти відчуваєш, коли твориш?

- Захоплення.

Чим? Ким?

- Я не знаю, то, напевно, своєрідний наркотик. Ну, естетикою, якоюсь гарно проведеною лінією…

Естетикою, яку ти вже створив?

- Найперше є ідея. Ідея викликає захоплення. Тоді приходить думка, яким чином реалізувати ту ідею. А потім можна годину сидіти і дивитись на картинку, захоплюватись завершеністю роботи – це найкраще відчуття.

- Ти можеш контролювати свою творчість? Маю на увазі, що коли я пишу щось художнє, я не знаю своїх героїв, вони починають жити без мене. Події розвиваються без моєї участі. Я надихаю своїх героїв, даю їм духа – і вони живуть своїм життям. Можуть і мене дивувати.

- Оо, якраз це здивування. Здивування, що воно вийшло краще, ніж ти очікував. В цьому і задоволення. Я також не контролюю творчий процес. Є якісь певні уявлення перед початком роботи, але нема чіткості щодо того, яким воно має бути в результаті. Коли ти робиш якісь експерименти, від однієї лінії може змінитися зміст. Думаю, у всій творчості так, напевно.

Ти завжди задоволений тим, що ти зробив?

- Так, я ж егоїст J Жартую, не завжди. Пам’ятаю, як колись мені не вдавалась одна штучка. Дуже розчаровувало. Перевага художника в тому, що він може пристосувати будь-що під себе, під свою стилістику.

Чи бувало у тебе так, що те, що «не вдавалося», кінець кінцем вийшло геніальним?

- Не знаю, чи взагалі щось можна назвати геніальним. У мене зустрічне питання: що б ти намалювала, якби тобі сказали намалювати «Все довершене ховається в простому». Що може бути найпростішим і найдовершенішим?

-Так, я б мала намалювати ту довершеність, до якої ми прагнемо, якими ми були, але втратили. Бо ж в задумі Божому людина була досконалою, а потім сама собі згіршилась. Думаю, це і простота, бо ж первинно все було створено простим. Ми самі почали все ускладнювати. На малюнку треба було б зобразити цю святу простоту. Напевно, намалювала б якесь крило. Хоча я ж розумію, що крило – то не простота, правильно?

- Я довго над тим думав, це було таке завдання на співбесіді. Я придумав – квадрат, а в ньому вписано коло.

Коло в квадраті? Що то означає?

- Коло – це довершена фігура, а квадрат… ну, що може бути простіше, ніж квадрат? Це найгірше, коли перед тобою величезний простір, роби, що хочеш, - і ти не знаєш, що робити.

Коли ти твориш, ти дистанціюєшся від світу? Ти відчуваєш голод, холод, людські потреби в процесі творчості?

- Людське забувається, жертвується чимось таким. Є чіткий план, я не можу наляпати. Спочатку великі маси, потім вимальовуються детальки.

А в тебе є творчі кризи? Як часто? Що ти робиш в той час, до навернення?

- Нічого не роблю. Я тоді й не думаю про те, щоб малювати. Кризи зовсім не залежать від мене. Коли потрібно було робити диплом бакалавра, навіть думати не хотів про те, щоб малювати. Я залишив все на останній місяць.

Чи завжди після кризи виходить щось класне?

- Думаю, що так, порівняно з тим, що взагалі нічого нема. Тоді знову починається пишання собою.

В тебе було колись таке відчуття, що ти невдаха?

- В мене завжди таке відчуття. Воно так, по-суті, і є трошки. Ну, і чого я досягнув?

Я не можу таке бачити, тільки ти можеш знати. Те, що я можу бачити, - це ніщо. Навіть якщо я бачу твою картину, що я можу сказати про твій світ? Вона мені може тільки подобатись, або ж ні. Я не знаю її передісторії, навіть не вникаю в її зміст.

- В мене таке враження, що я намалював багато різної штуки, а вона нікому не потрібна. Деколи й потрібна, за дещо навіть й гроші платять. Але, крім задоволення мені самому, воно нічого нікому не приносить. У моїй роботі все вбивають гроші, розумієш? Гроші і творчість – це дві страшенні різні стихії. Я хочу заробляти гроші тим, що я малюю. Кожен жид хоче, щоб було і дешево, і класно. Я звик завжди старатися, а деколи просять малювати простіше, тому що обмежений гонорар. Гроші вбивають творчість.

Я не люблю, коли втручаються у процес. А коли тобі платять гроші – то, власне, втручаються у процес. Тобі вже кажуть, що вони хочуть: то якийсь не такий колір, то ще щось не так… А коли ти робиш щось людині безкоштовно, вона каже: «Класно! Молодець!». Тому я роблю трохи так, і трохи так – балансую.

Поговоримо про стилістику. У кожного митця є якийсь символ: колір, риска, яку він повторює, елемент, який ти згодом можеш побачити неозброєним оком.

- Я, до речі, колись задумувався над тим, що в мене нема якоїсь своєї манери. Що ж то зробити? А вчитель казав: «Малюй, малюй, воно все само з’явиться».

Тобто, це набута річ?

- Я й дотепер не бачу своєї манери, але дехто каже: «О, впізнав, впізнав». Але я, по-суті, нічого не бачу, тому не можу про це говорити. Хоча за своїми колегами я помічаю стилістику. Є просто лінії, які мені подобаються, співставлення кольорів. Просто ти робиш щось одне, на досвіді того щось інше, на досвіді тих двох ти робиш щось третє, і воно все накладається, перемішується, і виходить одна велика робота. Всі роботи – це одна велика робота, бо вони схожі між собою, бо це досвід однієї людини.

А на тебе і твою творчість впливають зовнішні чинники? Скажімо, політична ситуація, погодні умови… Чи, може, ти цілком розділяєш свій світ від зовнішнього?

- Якщо я малюю щось для себе, то позначається. Хоча, коли був Янукович і унітази, то навіть замовлення було від одного ресторану: колеги замовили співробітнику портрет, як у Пшонки. Відповідно, я зіставив зовнішні чинники. Або, наприклад, коли сидить вся група і малює щось одне, то одні в одних вчимося. Ти бачиш, як малює твій сусід, - і ти в нього переймаєш якусь манерку.

Ти маєш таких друзів, яким би ти сказав: «Вау! Перед тобою я зніму шапку, і я б хотів, щоб ти був моїм учителем»?

- Звичайно, хоча вони мене теж таким вважають. Ми всі – це купа губок, які вбирають одне від одного. Суцільний ідеообіг. Ми ж нічого нового не придумаємо, тільки можемо це по-іншому інтерпретувати. Щоб зробити нову ідею, треба взяти дві ідеї та змішати їх. Якщо змішати зовсім протилежні ідеї – то вийде нова, але яка б підкреслювала дві сторони.

На кого з митців ти рівняєшся? З яких художників ти береш приклад?

- Мені подобаються біографії деяких художників. Особливо, сум у тих біографіях. Рівнятися – це добре, бо ти чогось прагнеш. Я просто черпаю від усіх. Для мене більш важливо – виховати в собі якісь особливі риси художника. Просто роблю салат зі зразків. Мені подобається сам образ художника, такий пришелепкуватий. Як казав наш викладач, художнику можна все, тільки треба знати як, коли і скільки. Як про мене каже мій друг: «Мій тупенький друг художник».

Ким ти себе вважаєш?

- Та хто я такий, щоб говорити про цю прекрасну людину  В мене є хвороба, що все, що я роблю, - це мистецтво. Навіть, коли приходиш додому п’яний. Якийсь такий синдром.

Блог Марти Плішило

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...