Жовтневий Палац став місцем дислокації сотням людей. Багаті і бідні, україно- і російськомовні, голодні і ситі, втомлені і свіжі – всі вони лежали/сиділи/стояли у цьому будинку. Єдина спільна для всіх річ – у їхніх очах не було докору. Жодного. І навіть найбільш виснажені очі не докоряли ні за що, бо кожен був на такому ж місці. 
Панувала атмосфера тотальної ввічливості. Я тільки зайшла – і мене посадили, накрили, принесли гарячу каву. Так, начебто у їхньому таємному угрупованні знайшовся ще один прихильник, якому треба миттєво догодити. Ці молоді люди, в яких я впізнала вуличних розбишак, подбали про мене швидше, ніж я про це подумала. Це, мабуть, один з найприємніших досвідів у моєму житті – бачити таке прагнення допомогти від кожного. Тут життя вирує, як у вулику: одні носять воду, інші – продукти, всі працюють на спільне благо, і що цікаво – без жодних вказівок: бачиш роботу – і робиш. У цій спільній праці люди пізнавали одне одного, вчилися любити без жодних зусиль. І Бог не може цього не бачити, бо такі вчинки є найглибшою і найщирішою молитвою.

Такому ентузіазму, як на польовій кухні, може позаздрити найбагатший ресторан. Люди розробили таку систему, що годі й порушити. Знайомий Влад з Черкас з відчуттям рекорду розповів, що за дві години перебування на Майдані він з’їв 21 бутерброд, бо не міг відмовити тим людям, які пропонували. А дідусь з Коломиї повідав: «Та на Майдані їжу просто запихають в тебе зі всіх сторін».

Той же день, 6 грудня, був моїм першим робочим у Патріаршій Криївці. Я живо розливала чай і почувалася більш корисною, ніж якби працювала у прес-центрі. До мене щохвилини приходили живі репортери і приносили всі останні новини з Майдану – без політичних ангажувань, художніх образів, слізливих історій. Просто подавали все так, як вони бачили. «Тої неділі було півтора мільйона. Ше м такого не видів, навіть по телевізору», - з широко розплющеними очима ділився враженнями хлопець з Коломиї.  І це обнадійливе дядькове: «Діти, всьо буде добре! Як вже старі виходять – то буде!». У моєму досвіді Майдану він сказав це в ту мить, в яку треба було сказати, як у Луки: «… Бо Святий Дух навчить вас саме в ту мить, що треба сказати» (Лк. 12, 12).
Ці люди весь день стояли на Майдані, ввечері приходили до нас поїсти і зігрітися – і ще мали силу усміхатися, жартувати, і навіть – залицятися. Вони втішали одне одного, будували одне одного. Коли хто їхав, то запевняв: «Завтра наші ще приїдуть». І я ніколи в тому не сумнівалася, що вони всі ще приїдуть…
І ніхто не знає, що буде завтра – розгін? масове вбивство? а, може, просто безнадія і розчарування, що найгірше? - Але сьогодні я щаслива, бо маю велику Божу благодать відчувати ідентичність з цією нацією. Саме з такими людьми хочеться жити в одній країні і гордитися своїми краянами. Просто на очах росте Жива Церква, бо кожна-кожнісінська людина проявляє все християнське, що тільки у ній є.

Блог Марти Плішило

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...