Відомий американський тенор Рой Сміт сказав: «Якщо Різдва немає у вашому серці, ви не знайдете його під жодною ялинкою». Сьогодні, балансуючи у шаленому вирі життя та задихаючись від буденної пилюки, люди стають цинічними і навіть жорстокими. Місією ж Різдва Христового залишається пробудити у наших душах вогник надії, що грітиме протягом року, крихту милосердя, яка, на противагу байдужості, врятує від самотності й навчить бути людянішими. Та у сучасному суспільстві навіть таке світле свято як Різдво ризикує втратити свою ідентичність й стати комерційною приманкою, інструментом управління й маніпулювання компаній-гігантів. Виникає дискусія: чи можна від цього врятуватися?
   Для молодого покоління Різдво викликає цікаві асоціації: сніг, що білими пелюстками падає із неба, сімейний затишок, святковий настрій, улюблені кіногерої на екранах телевізорів. Звісно ж, мова йде про невтомного бешкетника і борця за справедливість Кевіна Маккалістера (фільм «Один вдома») тощо. Без сумніву, ці асоціації не мають жодного негативного підтексту. Але іноді вони відволікають від головного символізму однієї із найбільших подій християнського світу – народження Ісуса Христа.

  Різдво – одне із найважливіших державних та релігійних свят більш, ніж у 145 країнах світу. Католики та протестанти відзначають його у ніч з 24 на 25 грудня, православні та греко-католики – у ніч з 6 на 7 січня. Усі християнські нації мають традиції, що стали частиною обряду Різдва. Американці не можуть уявити це свято без подарунків й Санта-Клауса; італійці наприкінці року викидають старі або непотрібні меблі прямо із вікон; французи люблять зображати саму священну подію, тому всюди: у вітринах магазинів, в будинках в ці дні безліч сцен народження Христа; у Великобританії неодмінним атрибутом свята є коротка промова королеви, яку вона виголошує відразу після різдвяного обіду; ті ж, хто потрапляють на Різдво до Китаю, помічають, перш за все «Дерево Світла», - аналог наших ялиночок; японці на Різдво біля своїх будинків розвішують на високих жердинах пучки соломи і підпалюють їх, щоб відлякувати злих духів. Таких традицій у різних країнах світу є ще надзвичайно багато.
   Та особливо цікавими й рідними для нас, звісно, є етнічні українські традиції. На жаль, сьогодні багато із них забуті. Проте залишаються Свята Вечеря, колядки (українські гімни Різдва, у яких часто згадують саме нашу Батьківщину), вертеп, сама дата 7 січня, коли відзначають цей великий день, - хіба можна уявити без усього цього українське Різдво?
   З тих далеких днів, коли Різдво дарувало духовну віднову нашим пращурам пройшло багато часу і завдяки західним кінофільмам Святого Миколая замінив Санта Клаус.  Цікаво, що й іграшкові різдвяні янголята прилетіли до нас також із Заходу, це католицька атрибутика. Багато прикрашені ялинки теж не наша традиція. Ялинки в Україні в стародавні часи не прикрашали, навпаки, у слов’ян ялинка вважалася похоронним деревом.  Традиційним різдвяним деревом для українців завжди був дідух.
   Все більшої популярності у нас набирає доволі романтична традиція – «гілка поцілунків», коли над дверима вішають омелу. Якщо дівчина опиниться під нею, її можна сміливо цілувати. Цей звичай має кельтське коріння, і виник на території Британських островів.
   Як ми уже згадували, сьогодні Різдво модернізується. Звісно, дивним бажанням є зупинити час, адже це неможливо, проте, ми повинні зберігати народні традиції святкування народження Ісуса Христа. Не можна перетворювати Різдво Христове на звичайне свято. А це зараз й відбувається. Якщо Різдво визнали Різдвом навіть китайці, то у поліетнічних та полірелігійних Сполучених Штатах в останні роки намагаються змінити Різдво на просто Свято. Ялинку, яку у Вашингтоні встановлюють перед приміщенням Капітолію, ще з 90-х років стали називати нейтрально — не «різдвяною», а «святковою». Цього року ця зелена красуня оздоблена ялинковими прикрасами, які не містять натяку на християнську традицію, щоб не образити почуття євреїв чи арабів. На американських вітальних листівках також часто пишуть не слово «Різдво», а нейтральне «Свято». Політики вітають населення не з Різдвяними святами, а з «святковим періодом».
   Останнім часом багато британських фірм взагалі ввели заборону на встановлення новорічних ялинок у своїх офісах. Відповідно до проведеного соціологічного дослідження, керівництво 70% iз двох тисяч опитаних британських фірм вважає, що християнські мотиви є недоречними в місцях праці. Навіть в суцільно католицькій Італії  в низці державних та навчальних установ заборонили встановлювати ялинки та різдвяні шопки, а в школах дітям замість вистав на різдвяну тематику демонструють «Червону шапочку» та інші нейтральні вистави.
   Ще далі «просунулися» голландці, 40% яких є атеїстами. Голландія є єдиною європейською країною, де 90% корінного населення віддає перевагу святкуванню дня Санта Клауса (в голландському варіанті — добрий дідусь Сантаклаас) у ніч з 5 на 6 грудня, як повідомляє Бі-Бі-Сі. Сантаклаас за всіма параметрами нагадує радянського Діда Мороза, ось лиш за супутника має не Снігуроньку, а чорношкірого помічника Шварте Піта (Чорного Піта) — молодого мавра в яскравому камзолі та в береті з пером. Ця парочка вручає подарунки дітям, які збираються разом з батьками за святковим столом увечері 5 грудня. Цей день є неофіційним вихідним — не працюють більшість магазинів, а діти звільняються від занять у школах. Нагадаємо, що культ Санта Клауса прийшов у Північну Європу 300 років тому разом з іспанськими завойовниками.
   А сьогодні Санта-Клаус може замінити Ісуса Христа. І це вже буде справжньою трагедією для модерного світу. Ще однією небезпекою для цього дня може стати відсутність духовної гармонії. Мова йде, про алкоголь, вживання якого є плюндруванням цього прекрасного дня.
Адже конкретна риса багатьох сучасних свят - велика кількість алкоголю і страв, від яких ломляться столи. Однак свято Різдва ніколи не припускало традиції об'їдання чи, тим паче, алкогольного сп’яніння.
   Дон Капіт, англійський релігіє знавець сказав: «Різдво – це Діснейленд християнства». І ми справді забуваємо про його головну мету – нагадати нам про справжнє диво прихід Месії у цей світ. Це диво краще, аніж усі подарунки світу, адже воно рятує людину від космічної самотності й безнадії. Різдво допомагає нам повірити, що завтра буде новий день, а Господь допоможе нам подолати усі перешкоди, звільнивши наші серця від зневіри. Христос рождається!
   
Блог Ліди Батіг

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...