Сьогодні до мене принесли Любов. Таку світлу, малу, слабку, тільки знайдену. Принесли зі словами: «вірю в Бога, хіба якщо Він – Любов». Я відчула себе сильною, хоча Любов принесла не я. Та й навіть той, хто розповів мені про неї - до мене її не відчував. Але точно пробував, бо вона в нього «для ближнього». Раптом стає важко усвідомити, що людина, яка тебе не любить приносить тобі розмови про Любов. Взагалі дивно, що, знайшовши Бога в Любові, діляться не з суб`єктом, в якому Його знайшли. Але я страшно тихо її прийняла. Боялась сказати зайве, немов від мене залежало її подальше життя. Насправді ж моє життя залежить від Неї. Чи Вона є Богом? Чи тільки Бог є Любов`ю? Оскільки Вона вимагає взаємності, то, підозрюю, шо процес двосторонній. В один єдиний момент, коли відчуваєш досконалість, не розумієш відчуттів - починаєш шукати слово. Тебе лякає його відсутність у твоєму словниковому запасі. Але ти продовжуєш насолоджуватись короткочасною можливістю відчувати таке вторгнення у твій внутрішній, давно буденний, світ. Приймаєш світло і раптом бачиш Його у всьому довкола, та коли прикрив на долю секунди повіки, секунда долі перевернула твоє життя. До тебе прийшов Господь. Я побоялась коментувати такі речі, такі відвідини, такий подарунок. Ти уявляєш, на скільки ж далеко відійшов від Нього, що Він сам вирішив тебе навідати? А далі ти почав Його шукати у всьому, називаючи то Любов`ю. Він прийшов під ЇЇ виглядом, бо знав – що то найслабше місце людини; використати його – найвагоміший аргумент. І ти шукаєш тепер Його в пересічних людей, або таких як я. Будеш їх любити, як Бог тобі запропонував. Але, здається, тим часом ти Його не бачиш у всьому. В маленьких наших вчинках. У величезних наших планах. В будь-яких наших думках, розмовах – молитвах.

Він до нас підійшов у вигляді старої бабусі, яку ми проводили в той вечір додому. Просто прийшов і відповів на твоє, мені сказане. Ти ж розповідав про молитву, пам’ятаєш? Казав, що вона в тобі задумлива, така, що зовсім не потребує церкви – хіба якщо з останньої брати тільки фактор тиші. А жінка взяла тебе за руку, так, ніби мене не було поряд, і почала розповідати про молитву на вервечці. Про Матір Божу. Бог знову підійшов до тебе. Навіть взяв за руку. Повів невідомою стежкою і просив промовляти: «Матінко Небесна, прошу тебе нині: поможи молитись у тяжкій годині, щоб я не пропала, щоб я не забула, щоби Ти до мене опіконькою була».

Другий раз Бог прийшов до тебе в молитві. Дивно, коли приходять просити для твого ж блага. Стає незрозумілою така неоправдана щедрість , непритаманна цьому світові.

Напевно, недаремно сьогодні в церкві хлопчик вперше запропонував помолитися за Бога.

Блог Ірини Іванець

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...