Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хвилини, зі спогадами про які вона не захоче розлучатися".  Такі спогади найчастіше стосуються нашого дитинства. Є безліч речей із тих шалених років, за якими ми сумуємо. Деякі з них допомагають відчувати себе захищеними від різних маніпуляцій світу, інші - дарують радість. Таких речей надзвичайно багато. І у цьому списку, на жаль, лише деякі із них...

1. Впевненість у завтрашньому дні. Коли ми були дітьми, то рідко задумувалися про те, що "завтра" може лякати своєю непередбачуваністю і химерністю. Ми просто жили і насолоджувалися найпростішими речами, на які сьогодні, заклопотані буденними справами, часто не звертаємо уваги. Постійно кудись поспішаючи, пропускаємо доленосні моменти і не можемо зрозуміти, які речі тимчасові, а які цінності вічні.

2. Вічне літо і "драматичне" кохання.  Якщо зараз час летить, немов шалений, то раніше літо було окремим часовим поясом. І за одне літо ми проживали ніби ціле життя: дорослішали, закохувалися, а потім по частинках збирали уламки свого серця.

3. Справжня дружба. У сучасному світі важко зрозуміти, хто тобі друг, а хто може своєю показною добротою та лицемірством тільки нашкодити. Адже усі ми вдягаємо маски. Пізніше у цьому "театрі тіней" важко розгледіти, де щирі люди, а де недоброзичливці.

4. Листи, написані від руки. Останнім часом паперові листи - справжній раритет, символ минулої епохи, який ще називають "душею в конверті". Попри нові технічні можливості, такий традиційний спосіб листування може передати усю теплоту почуттів, влаштувати тет-а-тет минулого і мабутнього.

5. Дитинство без Інтернету. Тепер це звучить дивно, але раніше ми не сиділи у соціальних мережах, нас майже не бувало вдома. Відсутність Інтернету штовхала на страшні речі: діти цілими днями гуляли на вулиці, дихали свіжим повітрям і, незважаючи ні нащо, були по-справжньому щасливими.

6. Лейтенант Коломбо. Мабуть, у багатьох із нас суботні вечори раніше асоціювалися із серіалом про дивака, у якого був проникливий погляд, старий-престарий плащ, і який завжди курив улюблені сигари.

7. Щирість та наївність. Так чи інакше, подорослішавши, власникам цих моральних чеснот треба бути обережнішими, бо суспільство й світ їх не завжи шкодують.

8. Мода в стилі "Беверлі-Хіллз". Хто не старався наслідувати героїв однойменного серіалу? Таких не було. Ми всі хотіли жити біля океану, ходити на гарні вечірки і захоплюватися серфінгом.

9. Денді, тамаготчі, фантики, йо-йо... Ці речі були культовими, а дехто зумів перетворити їх на фетиш. Проте, без них наші юні роки втратили б свою родзинку, свій азарт і гумор.

10. Українська патріотична пісня.  Пам'ятаєте, кожної неділі разом із батьками, і дідусями й бабусями ми дивилися телепрограму "Концерт-вітання". І з екранів телевізорів нас вітаю із днем народження Теодор Кукурудза, а потім долинали слова іншої пісні:

"Лебеді, лебеді, лебеді,

Лебеді кохання

Прилітають тільки раз -

Вперше і востаннє.

Лебеді, лебеді, лебеді, -

З радістю й журбою

Прилетіли лебеді   |

І до нас з тобою...".

А головне - наше дитинство було часом, коли  тільки відродилася Україна - часом, коли все здавалося можливим, а мрія про вільну державу перетворилася на реальність. Відтоді пройшло багато років. Ми змінилися, стали дорослими, але ж наші серця не зачерствіли. І навіть у вирі непотрібного пафосу, ми можемо щиро всміхнутися, щоб згадати, хто ми насправді. А невдовзі, не зрадивши власним принципам і гідності, допомогти своїй державі вирватися із чужоземної кабали. Бо, попри всі погані моменти, у нас є чудові спогади, безмежна любов і надія на світле майбутнє. Хіба цього замало, щоб боротися далі?

Блог Ліди Батіг